Кримінальні провадження НАБУ викликають подив, оскільки здебільшого стосуються недостовірного декларування посадовців або
переслідування посередників та бізнесменів, а не серйозних злочинів топчиновників. Ексзаступник голови ДБР Олександр Бабіков
вказує на відсутність прикладів притягнення до відповідальності топчиновників за корупційні діяння.
Кримінальні провадження, які розслідують детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) викликають подив. Адже вони не стосуються серйозних злочинів топчиновників – в основному йдеться про недостовірне декларування посадовців або переслідування посередників чи бізнесменів. Таку думку в ексклюзивному коментарі “Нові Українці” висловив колишній заступник голови Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков.
Справи НАБУ: кого переслідують замість топчиновників
Ті справи, які вони розслідують, скажімо так, викликають подив. Тому що замість розслідування топкорупції вищих чиновників, як це передбачено їхнім профільним законом, основна маса справ – це якісь незрозумілі посередники, керівники незначних підприємств тощо
За його словами, наразі немає жодного прикладу притягнення до відповідальності топчиновника, зокрема міністра, за серйозне корупційне діяння, який би поніс покарання, окрім справ щодо недостовірного декларування статків.
При цьому понад 20 вироків у ВАКС засекречені – без жодних правових підстав. Тож теж виникає сумнів, які там рішення ухвалені і наскільки вони об’єктивні
Справа Федоричева – приклад спроби рейдерства?
Однією зі справ, яка не просто викликає подив, а може слугувати прикладом рейдерства і корупції в антикорупційному органі, є кримінальне провадження проти співінвестора групи компаній “ТІС” і бенефіціара двох великих терміналів у порту “Південний” – “ТІС-Зерно” та “ТІС-Добрива” Олексія Федоричева. Він давно проживає в Князівстві Монако, але намагається продовжувати вести бізнес в Україні, попри те, що детективи НАБУ переслідують його вже понад 10 років.
Кримінальна справа проти Федоричева, яку розслідує НАБУ, з самого початку викликала багато запитань, адже він не є топчиновником і його діяльність не лежить в площині підслідності детективів Антикорупційного бюро. Дії правоохоронців більше нагадують спроби рейдерського захоплення активів бізнесмена групою осіб за допомогою кримінального переслідування.
Адже за понад 10 років детективам так і не вдалося зібрати достатньо доказів, щоб передати справу на розгляд суду по суті, а численні спроби оголосити підозру бізнесмену, арештувати його активи та обрати йому запобіжний захід закінчилися провалом.
Суд Князівства Монако у своєму рішенні підтвердив, що характер справи, у якій фігурує Федоричев, вказує на бізнесовий спір, але аж ніяк не кримінальне діяння.
Навіть судді Вищого антикорупційного суду неодноразово наголошували на відсутності підстав для призначення низки запобіжників, на яких наполягали детективи НАБУ. У ВАКС також не побачили необхідності продовжувати терміни розслідування цієї кримінальної справи. Однак детективів це не зупинило. Очевидно заради рейдерства ласого шматка бізнесу – терміналів у порту “Південний” – справу офіційно передали на розслідування в Національну поліцію. До складу слідчої групи увійшли й детективи НАБУ, які продовжують тиснути на колег-правоохоронців і вимагати подальшого переслідування бізнесмена.
У підсумку, критично важливий у час війни бізнес (а йдеться про перевалку зерна, а отже продовольчу безпеку) не може працювати на повну потужність.
На думку Олександра Бабікова, рейдерство за участі правоохоронців стало можливим через прогалини у системі і значно посилилось після повномасштабного вторгнення росії в Україну, коли увага як суспільства, так і влади зосередилась на війні.
Я думаю, така тенденція була завжди, у більшій чи меншій мірі. Але після початку війни можливості різко зросли, тому й стали більш поширеними. Судовий контроль суттєво ослаб після початку повномасштабної війни, це дало можливість безконтрольно проводити обшуки, захоплювати майно тощо. Тому, на жаль, так, така тенденція є, і вона лише посилюється
Корупційні скандали в НАБУ
На думку юриста, виправити ситуація може виключно комплексний підхід до розв’язання проблеми. Без змін до кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а також кадрової роботи цього досягнути не вийде.
Проведення конкурсів, коли конкурсна комісія ні за що не відповідає, але рекомендує певного кандидата, який заздалегідь погоджений і затверджений, говорить, з одного боку, про бутафорність усіх цих процедур, а з іншого — що потрапляють не найкращі, а ті, хто “повинен” потрапити. Відповідно, вони виконуватимуть не функції, визначені законом, а ті завдання, які перед ними ставлять
Системність кадрової проблеми, зокрема в НАБУ, підтверджує й шлейф скандалів, який роками тягнеться за детективами.
З останніх – це торгівля наркотиками, зловживання впливом і переслідування посадовця “Укрзалізниці” з корисливою метою.
Наприклад, колишній детектив Тарас Лікунов, який розслідував справу щодо “Укрзалізниці” обійняв посаду в цій компанії після звільнення з посади фігуранта кримінального провадження. Тобто таким чином детектив фактично “звільнив” місце під себе, що, на думку експертів, є прямим порушенням закону “Про запобігання корупції” і конфліктом інтересів.
Не менш цікавими є справи проти детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, який разом із батьком-громадянином рф, за даними слідства, займався торгівлею канабісом із Дагестаном. Йому інкримінують державну зраду. Окрім того, його підозрюють у зловживанні впливом для незаконних махінацій з податками українських підприємств на суму 30 млн гривень, за що він мав отримати 900 тис. гривень. Детектив НАБУ мав повпливати на органи Державної податкової служби України для прийняття ними протиправних рішень щодо виключення близько десяти компаній з переліку ризикових. Що є очевидним свідченням корупції в НАБУ.
Тож очевидно детективи НАБУ замість розслідування топкорупції займаються другорядними справами проти посередників та бізнесменів, що наводить на думку чи не шукають вони додаткових джерел заробітку. На тлі засекречених вироків ВАКС та скандалів з детективами, підозрюваними у корупції, зловживанні впливом і звинувачення у держзраді, НАБУ все більше виглядає не як антикорупційний орган, а як інструмент рейдерства, вибіркового правосуддя та тривалого тиску на бізнес.
Вибіркове переслідування може прямо впливати на продовольчу безпеку, підривати довіру міжнародних партнерів, а також в цілому впливати на бажання інвесторів вести бізнес в Україні, де будь-хто може опинитись під рейдерською атакою.
