Детективи НАБУ, що мали б боротися з корупцією, самі опинилися в епіцентрі корупційних скандалів і звинувачень у рейдерстві. Один
з яскравих прикладів – справа проти бізнесмена Федоричева, як спроба відібрати термінали в порту «Південний».
Національне антикорупційне бюро України, створене як символ очищення державної системи від корупції, дедалі частіше згадується не у звітах про викриття топкорупціонерів (міністрів, депутатів чи глав державних органів), а у скандалах, пов’язаних із тиском на бізнес, маніпуляціями з кримінальними провадженнями, відвертими корупційними зловживаннями та спробами рейдерства. Одним із найпоказовіших прикладів став кейс бізнесмена Олексія Федоричева, власника двох найбільших терміналів у порту “Південний”, якого детективи переслідують вже понад 10 років, пише “Нові Українці”.
Справа Федоричева – розслідування на замовлення?
Фактично, за 10 років детективам так і не вдалося вручити підозру власнику терміналів “ТІС-Зерно” і “ТІС-Міндобрива” чи обрати для нього запобіжний захід, адже вони не змогли зібрати жодного переконливого доказу.
Саме тому регулярні спроби арештувати майно хоч і закінчуються провалом щоразу, саме слідчі дії НАБУ стали причиною блокування діяльності підприємств, що забезпечують робочі місця українцям, сплачують податки до бюджету та беруть участь у забезпеченні продовольчої безпеки.
Експерти, опитані “Нові Українці”, вказують, що така тривалість розслідування може свідчити про те, що справа проти Федоричева замовна і детективи у ній можуть бути фінансово зацікавлені.
Яскравим свідченням того, що це кримінальне провадження – це бізнес-розбірки за участю правоохоронців-антикорупціонерів є рішення суду Князівства Монако, де вже давно мешкає бізнесмен. Судді Монако відмовились вручити підозру Олексію Федоричеву, зазначивши, що його справа – це господарський спір, а не кримінал.
“… викладені у запитах відомості не дозволяють визначити характер справи як кримінальний, що дає змогу компетентним органам Князівства Монако зробити висновок: суть справи більшою мірою стосується фактів, які лежать в основі спору суто економічного характеру”, – йшлося в рішенні.
Схожої думки були й судді Вищого антикорупційного суду, які не вбачали підстав, для арешту майна чи обрання запобіжного заходу Федоричеву. Ба більше, вони навіть відмовились продовжити строки досудового розслідування після того, як вони спливли.
Проте винахідливість детективів НАБУ вражає. Замість того щоб змиритись з поразкою і визнати, що справа була замовною вони формально передали її на розслідування до Національної поліції. Увійшовши до слідчої групи першим, що зробили НАБУшники – змусили колег у Печерському районному суді Києва протиснути рішення про продовження строків розслідування ще на рік.
Не отримавши того, що хотіли у ВАКС щодо слідчих дій, детективи тепер намагаються отримати необхідні рішення в Печерському райсуді Києва. Тож усе вказує на те, що в НАБУ аж надто зацікавлені терміналами в порту “Південний“. А юристи наголошують, що справа має всі ознаки рейдерського втручання у бізнес, здійсненого під прикриттям боротьби з корупцією топчиновників.
Корупція в середині антикорупційного органу
Корупційні скандали всередині самого НАБУ лише підтверджують слова експертів. Один із нещодавніх випадків — підозра у державній зраді детективу Руслану Магамедрасулову, який разом із батьком-громадянином рф, за даними слідства, займався торгівлею канабісом із Дагестаном.
Окрім того, його підозрюють у зловживанні впливом для незаконних махінацій з податками українських підприємств на суму 30 млн гривень, за що він мав отримати 900 тис. гривень. Детектив НАБУ мав повпливати на органи Державної податкової служби України для прийняття ними протиправних рішень щодо виключення близько десяти компаній з переліку ризикових. Що є очевидним свідченням корупції в НАБУ.
Ще один кричущий випадок – кримінальне провадження, яке дало карʼєрний поштовх детективу НАБУ в “Укрзалізниці”. Йдеться про колишнього детектива Тараса Лікунова, який розслідував справу щодо “Укрзалізниці”, а потім обійняв посаду в цій компанії після звільнення з посади фігуранта кримінального провадження. Тобто таким чином детектив фактично “звільнив” місце під себе, що, на думку експертів, є прямим порушенням закону “Про запобігання корупції” і конфліктом інтересів.
Не можливо не згадати у цьому контексті ще одну гучну справу. Колишнього першого заступника директора НАБУ Гізо Углаву підозрюють у розголошенні даних досудового розслідування. Після звільнення з Антикорупційного бюро він скаржився на упередженість і заангажованість детективів НАБУ, і заявив, що висновки у справі проти нього щодо зливів інформації з бюро зроблені вже давно “без суду і слідства”.
Окрім того, Углава подав заяву в Національне агентство з запобігання корупції про можливе порушення антикорупційного законодавства керівником бюро Семеном Кривоносом і став викривачем. За його словами, НАЗК розпочало моніторинг та контроль щодо можливого порушення директором НАБУ антикорупційного законодавства.
І це лише вершина айсберга. Всі вже забули, що колишній директор НАБУ Артем Ситник перебував у реєстрі корупціонерів, а детективи ведуть постійне протистояння з іншими правоохоронними органами і навіть билися з поліцією.
Експерти, опитані “Нові Українці”, вказують на вибірковість роботи детективів Антикорупційного бюро, а також їх неефективність. Зокрема, за 10 років існування органу була мінімальна кількість топчиновників, яких притягнули до відповідальності за корупцію. Фактично на одного детектива – один обвинувальний вирок, який набрав законної сили.
Вони також зазначають, що детективи НАБУ часто роками розслідують ті кримінальні справи, які б мали завершитись у найкоротші терміни.
Аудит і контрольованість. Як підвищити ефективність НАБУ
“НАБУ має безпрецедентну незалежність, порівняльно з іншими правоохоронними органами, а тому вони зобовʼязані виправдовувати довіру народу і доводити це своєю ефективною роботою”, – вважає голова підкомітету з питань організації та діяльності адвокатури, органів надання правової допомоги комітету Верховної Ради України з питань правової політики Володимир Ватрас.
Депутати, опитані “Нові Українці”, вважають, що давно назріло питання проведення зовнішнього незалежного аудиту НАБУ, а також кваліфікаційного оцінювання детективів.
“Проблема вся в тому, що ми створили монополію на боротьбу з корупцією, але настільки вона незалежна ця монополія, що держава Україна на неї абсолютно не впливає. Ні на ефективність, ні на що. І самій державі Україні фактично заборонено боротися з корупцією. І держава Україна не відповідає фактично за той стан корупції, який є сьогодні у нас у державі”, зазначив член комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анатолій Бурміч.
Нардеп переконаний: якщо не буде ліквідована монополія НАБУ на боротьбу з корупцією, рівень корупції в Україні не знизиться. На думку Бурміча, до боротьби з корупцією повинні бути долучені й інші правоохоронні органи, зокрема, поліція та СБУ. Це дозволить забезпечити змагальний процес між правоохоронцями і підвищити їхню ефективність.
Адже, за словами юристів, на сьогодні орган, який покликаний викривати корупцію у найвищих ешелонах влади скотився до тиску на бізнес, рейдерства і відкриття кримінальних проваджень на замовлення.
Таку ситуацію породила безконтрольність НАБУ, переконаний політтехнолог Олег Пастернак.
“Будь-яка установа правоохоронного типу має бути під певним процесуальним контролем. Тому, вибачте, коли була ідея підпорядкувати НАБУ Офісу Генерального прокурора і деякі моменти підзвітності відшліфувати, унормувати відповідно до європейської практики, в Україні піднявся шалений ґвалт, кампанія захисту НАБУ і критики влади через це рішення. Але його ідея, його підстави для цього були абсолютно резонні. Зараз ми просто будемо розгрібати, коли прикута увага суспільства, міжнародних гравців, влади до інших правоохоронців, до діяльності НАБУ, і виявляється, що є величезні, масштабні порушення, є питання до діяльності цих органів тощо”, – зазначив він.
Провадження на кшталт справи проти Федоричева — це не поодинокі випадки, а системна проблема. Детективи НАБУ нерідко ініціюють гучні справи без належної доказової бази, затягують розслідування, щоб створювати “інформаційний фон” або тиск на фагірунтів справи, а зрештою суди закривають кримінальні справи через відсутність доказів.
Очевидно такі “антикорупційні шоу” мають реальні наслідки – бізнес втрачає можливість нормально працювати, падає інвестиційна довіра, фігуранти надуманих справ втрачають репутацію, а держава перестає бути надійним партнером на міжнародній арені.
Ліквідація польського антикорупційне бюро – сигнал для України
Польський уряд ухвалив рішення ліквідувати Центральне антикорупційне бюро (CBA) з 1 травня 2026 року через втрату довіри, політизацію та неефективність цього органу. Його функції передадуть іншим правоохоронним органам. Міністр юстиції Адам Боднар пояснив, що CBA, створене як символ “нульової толерантності” до хабарництва, саме стало частиною політичної системи, яку мало контролювати і боротися з корупцією.
Ситуація з польським антикорупційним органом може бути сигналом для України, де НАБУ дедалі частіше фігурує у скандалах, а міжнародні партнери все частіше нагадують владі, що рівень корупції в Україні залишається високим.
За опитуванням Центру Разумкова від 26 березня 2025 року, недовіра до НАБУ, САП та ВАКС вийшла на рівень приблизно 62-73 % для цих інституцій. Це означає, що стандарт “символу антикорупції”, яким часто представлена НАБУ, більше не спрацьовує так, як раніше.
Враховуючи, що українські антикорупційні органи вже майже повністю втратили довіру суспільства і є серйозні запитання до їхньої ефективності, вони можуть повторити долю польського антикорупційного бюро.
Польський досвід демонструє: коли “боротьба з корупцією” перетворюється на боротьбу між самими антикорупціонерами, а правоохоронці, покликані боротися з корупцією стають її частиною – система приречена. Для української влади це сигнал до дії – провести зовнішній аудит роботи НАБУ , посилити контроль, повернути прозорість і справедливість, а також відновити довіру до органу.
Одним із перших кроків на шляху відновлення довіри могла б стати ревізія кримінальних справ НАБУ на предмет замовності, тиску на бізнес, а також участі детективів у спробах рейдерства.
