Від державної зради до рейдерства: темний бік роботи детективів НАБУ

Останні гучні скандали довкола Національного антикорупційного бюро України свідчать, що орган, створений як головний інструмент боротьби з корупцією, дедалі більше сам стає її уособленням. Порушення детективів мають широкий спектр – від підозр  у державній зраді, корупційних схем до спроб рейдерства. Все частіше діяльність детективів НАБУ перетворюється на фактор тиску на бізнес і підриває довіру як українського суспільства, так і міжнародних партнерів, пише “Нові Українці”.

Скандали з детективами НАБУ

Після того як стало відомо про підозрюваного у державній зраді детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, який разом із батьком-громадянином рф займався торгівлею коноплею із Дагестаном, увага суспільства і міжнародних партнерів до роботи  НАБУ і САП посилилась. 

Пізніше стало відомо, що Магамедрасулова також підозрюють у зловживанні впливом для незаконних махінацій з податками українських підприємств на суму 30 млн гривень, за що він мав отримати 900 тис. гривень. Детектив НАБУ мав повпливати на органи Державної податкової служби України для прийняття ними протиправних рішень щодо виключення близько десяти компаній з переліку ризикових. 

Не додає оптимізму щодо ефективності роботи НАБУ й ще один скандал, повʼязаний з колишнім детективом Тарасом Лікуновим. Він розслідував справу щодо “Укрзалізниці”, а потім обійняв посаду в цій компанії після звільнення з посади фігуранта кримінального провадження. Тобто таким чином детектив фактично “звільнив” місце під себе, що, на думку експертів, є прямим порушенням закону “Про запобігання корупції” і конфліктом інтересів.

Не можливо не згадати у цьому контексті ще одну гучну справу. Колишнього першого заступника директора НАБУ Гізо Углаву підозрюють у розголошенні даних досудового розслідування. Після звільнення з Антикорупційного бюро він скаржився на упередженість і заангажованість детективів НАБУ, і заявив, що висновки у справі проти нього щодо зливів інформації з бюро зроблені вже давно “без суду і слідства”.

Окрім того, Углава подав заяву в Національне агентство з запобігання корупції про можливе порушення антикорупційного законодавства керівником бюро Семеном Кривоносом і став викривачем. За його словами, НАЗК розпочало моніторинг та контроль щодо можливого порушення директором НАБУ антикорупційного законодавства.

Спроби рейдерства в порту “Южний”. До чого тут НАБУ

Окрім зливів інформації, зловживання впливом та корупції грішать детективи НАБУ й тиском на бізнес. Відкриття кримінальних справ проти крупних бізнесменів на замовлення їх конкурентів або ж бажаючих “віджати” актив давно стало нормою у цьому правоохоронному органі.

Одним з прикладів можна згадати кримінальне провадження проти української компанії Archer – виробника тепловізійних приладів. НАБУ після того, як розгорівся публічний скандал було змушене закрити справу оскільки не зібрали достатньо доказів кримінального правопорушення в діях посадовців міністерства оборони і цієї компанії. Три роки блокувань виробництва тепловізорів, очевидно відбувались на замовлення ще й підігравали ворогу.

Ще один не менш яскравий приклад – справа проти власника двох найбільших терміналів “ТИС-Зерно” і “ТИС-Добрива” в порту “Південний” Олексія Федоричева. НАБУ розслідує цю справу вже десятиліття, проте за цей час детективам так і не вдалося зібрати докази вини бізнесмена. Кримінальне провадження проти нього – це радше спроба рейдернути термінали руками НАБУ, яка надто сильно затягнулась у часі.

Фактично, за 10 років їм так і не вдалося вручити підозру бізнесмену чи обрати для нього запобіжний захід. А регулярні спроби арештувати майно хоч і закінчуються провалом щоразу, однак значно перешкоджають веденню критично важливого бізнесу у час війни, повʼязаного із забезпеченням продовольчої безпеки.

Яскравим свідченням того, що справа проти Федоричева – це бізнес-розбірки за участю правоохоронців-антикорупціонерів є рішення суду Князівства Монако, де вже давно мешкає бізнесмен. Судді Монако відмовились вручити підозру Олексію Федоричеву, зазначивши, що його справа – це господарський спір, а не кримінал.

… викладені у запитах відомості не дозволяють визначити характер справи як кримінальний, що дає змогу компетентним органам Князівства Монако зробити висновок: суть справи більшою мірою стосується фактів, які лежать в основі спору суто економічного характер

Схожої думки були й судді Вищого антикорупційного суду, які не вбачали підстав, для арешту майна чи обрання запобіжного заходу Федоричеву. Ба більше, вони навіть відмовились продовжити строки досудового розслідування після того, як вони спливли.

Проте винахідливість детективів НАБУ вражає. Замість того щоб змиритись з поразкою і визнати, що справа була замовною вони формально передали її на розслідування до Національної поліції. Увійшовши до слідчої групи першим, що зробили НАБУшники – змусили колег у Печерському районному суді Києва протиснути рішення про продовження строків розслідування. 

Не отримавши того, що хотіли у ВАКС, детективи намагаються протиснути необхідні рішення в Печерському райсуді Києва. Тож усе вказує на те, що в НАБУ аж надто зацікавлені терміналами в порту “Південний”.

НАБУ як інструмент тиску

Експерти, опитані “Нові Українці”, вказують на вибірковість роботи детективів Антикорупційного бюро, а також їх неефективність. Зокрема, за 10 років існування органу була мінімальна кількість топчиновників, яких притягнули до відповідальності за корупцію. Фактично на одного детектива – один обвинувальний вирок, який набрав законної сили.

Замість розслідування дій міністрів чи вищих чиновників, детективи переслідують другорядних посередників і керівників невеликих підприємств. Жодного прикладу реального покарання топчиновника немає. Натомість понад 20 вироків ВАКС по справах НАБУ засекречені без пояснень. Це викликає серйозні сумніви в об’єктивності

Експерти також зазначають, що детективи НАБУ часто роками розслідують ті кримінальні справи, які б мали завершитись у найкоротші терміни. “Тим самим вчиняється певний тиск і на учасників кримінального провадження, і на якісь певні, напевно, бізнес-процеси, дії, рішення і так далі”, – вважає юрист Олег Шрам.

На його думку, боротьба з корупцією часто використовується як обгортка, а насправді в НАБУ переслідуються зовсім інші цілі.

Якщо дивитися системно за діяльністю НАБУ, то багато публічно відомих фактів дають підстави говорити, що вони переслідують інші, ніж визначені законом, завдання у тих чи інших кримінальних провадженнях. І ці завдання точно не пов’язані з їхніми повноваженнями і тими завданнями, які визначені законом, а саме – боротьба з корупцією. Це може бути і рейдерство, і переслідування окремих осіб з тією чи іншою метою, штучні створення доказів винуватості, провокації підкупу, фальсифікація тих чи інших матеріалів досудових розслідувань, про що не раз говорили, зокрема, і учасники тих справ, які розглядаються в антикорупційному суді. Тобто, спектр дуже широкий, а все це, в сукупності, говорить, що мета у них інша, і не може кримінальне провадження, яке б воно там не було, тим більше, якщо воно стосується якихось господарських взаємовідносин, фінансових, розслідуватися багато років і не знайти свого вирішення

Чому контроль над НАБУ необхідний

Юристи вказують, що з початком повномасштабної війни росії проти України ситуація з порушеннями законодавства в НАБУ погіршилась: суддівський і процесуальний контроль ослаб, а можливості для рейдерських захоплень за участі правоохоронців значно зросли.

Політтехнолог Олег Постернак, зокрема вважає, що проблема закладена у самій системі.

“Будь-яка установа правоохоронного типу має бути під певним процесуальним контролем. Тому, вибачте, коли в була ідея підпорядкувати НАБУ Офісу Генерального прокурора і деякі моменти підзвітності відшліфувати, унормувати відповідно до європейської практики, в Україні піднявся шалений ґвалт, кампанія захисту НАБУ і критики влади через це рішення. Але його ідея, його підстави для цього були абсолютно резонні. Зараз ми просто будемо розгрібати, коли прикута увага суспільства, міжнародних гравців, влади до інших правоохоронців, до діяльності НАБУ, і виявляється, що є величезні, масштабні порушення, є питання до діяльності цих органів тощо”, – зазначив він.

За його словами, детективи НАБУ, як і представники інших правоохоронних органів, можуть зловживати своїм становищем, прикривати “чорні схеми”, провокувати підкуп або брати участь у фальсифікаціях.

“У свій час Ситник, маючи адміністративну справу про корупцію, очолював НАБУ, будучи фактично корупціонером. Подібний нонсенс у нас, в принципі, дуже характерний для цього органу і зараз. Подібне треба виправляти”, – зазначив Олег Постернак.

За його словами, саме чіткий контроль над органом допоміг би мінімізувати ризики виникнення нових скандалів, повʼязаних із порушеннями детективів НАБУ.

Однією з причин кризового стану НАБУ експерти також називають кадрову політику. За їх словами, конкурси, за якими відбирають керівників і детективів НАБУ, мають бутафорний характер. У результаті таких відборів в систему потрапляють не професіонали, а “потрібні люди”, які виконують завдання, далекі від боротьби з корупцією.

Тож очевидно не випадково за Антикорупційним бюро тягнеться довгий шлейф скандалів: від провалених справ проти топчиновників до звинувачень у рейдерстві. Все це демонструє системність проблеми, яка давно вийшла за межі окремих інцидентів.

Замість висновків

НАБУ створювалось як символ боротьби з корупцією. Але на практиці перетворилось на структуру, що сама занурена у корупційні скандали, відкриває справи на замовлення, тисне на бізнес і допомагає в реалізації рейдерських схем. За відсутності ефективного контролю цей орган не лише не виконує своїх функцій, а й шкодить розвитку правової системи та економіки країни.

Експерти сходяться на думці: необхідні зміни у законодавстві, прозорі кадрові конкурси та чіткий контроль над діяльністю НАБУ. Інакше Україна й надалі матиме “антикорупційне” бюро, яке більше нагадує комерційний інструмент у руках окремих груп впливу, а міжнародні партнери й далі вимагатимуть реальної боротьби з корупцією.